Сайт для электриков Понедельник, 26.06.2017, 15:13
Приветствую Вас Гость | RSS
Интересное

Полезное

Меню сайта

Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 106

1.     Монтаж вводів у приміщення

Вводом називають електропроводку, що з'єднує вступні пристрої усередині будинку з проводами відгалужень від повітряної лінії (ПЛ), закріпленими на шейках штирьових ізоляторів, установлених на зовнішній стіні або трубостійки.

Вводи виконують ізольованими проводами і кабелями з алюмінієвими, мідними жилами. За умовами механічної тривкості площа перерізу жил алюмінієвих проводів приймають не менше 4 мм2, а мідних - не менше 2,5 мм2 .

Конструкція вводів визначається головним чином розташуванням вступної опори і габаритом проводів відгалуження від ПЛ. Якщо вступна опора розташовується близько від будинку, а проводи відгалуження від ПЛ не перетинають проїзної частини вулиць, доріг і т.п., то ввод може бути виконаний безпосередньо через стіну без застосування трубостойки, що знижує вартість і витрата сталевих труб. Такі вводи часто виконують в одно поверхові житлові будинки сільської будови двома проводами (фаза і нуль). Проводи вводу і проводи відгалужень від ПЛ з'єднують на ізоляторах, установлених безпосередньо на стіні за допомогою гаків. У колоди дерев'яних будинків гаки ввинчивают у просвердлені отвори, а в цегельні стіни їх закладають цементним розчином (рисунок 1). Отвори під гаки размічают так, щоб відстань між проводами або проводів і виступаючих частин даху було не менше 200 мм незалежно від розміру куту між проводами і стіною будинку (ПУЕ-86-2.1.79).

Для прокладки проводів через стіну в ній на висоті не менше 2,8 м від поверхні землі просвердлюють на відстані 80... 100 мм друг від друга два проходи, котрі із внутрішньої сторони обрамовують чопами типу ВТК, а з зовнішньої - порцеляновими лійками вихідними отворами униз. Чопи серії ВТК і лійки повинні щільно заходити в отвори. Проводи вводу повинні бути суцільними, без з'єднань, і прокладатися в стіні в суцільних неразрізаних гумових або пластмасових трубках, що виступають із чопів і лійок не менше чим на 20...25 мм.

Ввод бажано виконувати через торцеві стіни. При цьому ізолятори можуть бути встановлені на фронтоні будинки, що забезпечує достатній габарит проводів відгалуження від ПЛ, а самі вони не піддаються дії що скидається з дахів снігу або інших падаючих предметів, наприклад, при ремонтах. Звичайно товщина дощок фронтону мала (25... 30 мм). Тому для надійного кріплення крючків із внутрішньої сторони поперек дощок прибивають цвяхами дерев'яний брус товщиною 50...60 мм. Зовнішня прокладка вступних проводів у цьому випадку може виконуватися у відрізку сталевої тонкостінної труби з загнутим на 180 градусів верхнім кінцем. При відсутності сталевих труб для обходу козирка проводу вводу кріплять на підставних ізоляторах, що встановлюються на краю козирка. Проводи вводу з проводами відгалужень від ПЛ з'єднують за допомогою спеціальних затискачів.

Ввод в житлові будинки при установці ізоляторів на стіні або фронтоні не завжди можливі звичайно через малий габарит проводів відгалуження до вводу. У цих випадках ввод виконують через сталеві трубостойки. Ввод за допомогою трубостоєк може виконуватися через стіну або дах (рисунок 2). Останній варіант іноді простіше, але менше бажаний через складність герметизації стріхи в місці проходу трубостійки, по поверхні якої може потрапляти волога з даху в помешкання.

Для трубостійок використовують водогазопроводні труби, діаметр яких з умов механічної тривкості повинний бути не менше 20 мм при запровадженні двох проводів і не менше 32 мм—чотирьох. Верхній кінець трубостійки загинають на 180 , щоб у її не могла потрапляти волога. До труби під вигином приварюють траверсу з двома штирями по кінцях для установки вступних ізоляторів. Для траверс до трубостійок діаметром 20 мм використовують сталевий куток длиною 500мм перетином 45х45Х5.

Трубостійку встановлюють і кріплять таким чином, щоб зусилля від натягу проводів відгалужень від ПЛ на траверсу передавалося їй тиском, тобто щоб місце зварювання не піддавалося розірванню.

Ввод через стіну може виконуватися також за допомогою трубостійки (рисунок 2б). Для цього в стіні свердлять тільки один отвір, у який трубостійку вставляють нижнім кінцем і закріплюють на стіні.

Верхній кінець її зміцнюють дротовою відтяжкою для компенсації зусилля натягу проводів відгалуження від ПЛ. Верхній кінець трубостійки окінцьовують пластмасовим або дерев'яним чопом. Прохід у стіні з внутрішньої сторони обрамовують порцеляновим чопом, через який у трубу заводять ізоляційну трубку. Проводи вводу в трубу затягують за допомогою попередньо введеної в її сталевого дроту.

Згідно ПУЕ-86 – 2.1.75-79 при установці трубостійки на даху необхідно, щоб відстань від її проводів до вводу і проводів вводу до поверхні землі була не менше 2,75 м. Ввод через сталеві трубостійки виконують у більшості виробничих, тваринницьких і птахівницьких помешкань чотирма проводами. Такі трубостійки мають дві траверси для кріплення на них чотирьох проводів відгалуження від ПЛ. Ввод у будинки невеличкої висоти (пересувні будки, фургони, торгові павільйони і т.п.), на дахах яких виключається перебування людей, виконують із відстанню у світлі від проводів відгалуження до вводу і проводів вводу до даху не менше 0,5 м і до поверхні землі не менше 2,75 м.

Відстань між проводами до поверхні землі при прольоті до 6 м повинна бути не менше 0,1 м (над проїздною частиною).

У житлових будинках і суспільних будівництвах проводи вводу усередині будинку підключають безпосередньо до лічильника, установленому на вступному щитку, а при відсутності лічильника їх підключають до запобіжників. Вступні проводи у виробничих помешканнях підключають до верхніх губок рубильників або інших апаратів, що відключають, установлених на вступних щитках. У майстерні вводу від повітряних ліній або безпосередньо від спожилчих підстанцій можуть виконуватися кабелем, прокладеним у землі. У помешкання кабель заводять через фундамент у сталевій трубі безпосередньо в щит. Всі металеві конструкції вступних пристроїв (трубостойки, трубопроводи і т.п.) заземлюють шляхом приєднання до нульового проводу.

2 Монтаж групових щитків

Для освітлювальних мереж застосовуються вступні і розподільні шафи, ящики, пункти, освітлювальні щитки різноманітних конструкцій. Вони можуть виконуватися з апаратами вмикання і без них, із запобіжниками й автоматами. Освітлювальні щитки виготовляються одно- і трифазними, одно- і багатогруповими. Вони різняться по конструктивному виконанню в залежності від умов середовища (незахищені, захищені і захищені з ущільненням) і монтажу (прислонні, навісні, утоплені). Групові щитки встановлюють у центрі навантаження На поверхах, що вони обслуговують, осторонь від зони можливих механічних впливів і трубопроводів (не ближче 0,5 м).

Вступні щитки установлюють вертикально в помешканнях, легко доступних для обслуговування, із найбільше сприятливими умовами середовища (мінімальні вологість, запиленність, коливання температури, механічні впливи й ін.), на тривкій рівній опорній підставі, не схильній вібрації (наприклад, на капітальній стіні). Кут відхилення від вертикальної поверхності повинний бути не більш 1 градусу. Висота від підлоги до коробки затискачів лічильників повинна бути в межах 0,8-1,7 м (згідно ПУЕ-86 1.5.29). Для безпечної установки та заміни лічильника в мережах напругою до 380 В необхідно передбачити можливість відключення лічильника комутаційним апаратом. Аппарат потрібно встановлювати на відстані не більше 10 м від личильника.

Зачищені кінці проводів вставляють у гнізда затискних пристроїв відповідних апаратів і надійно закріплюють. Проводи, що підключаються під гвинтові затискачі, окінцьовують кільцем по діаметру болта, а багатодротяні проводи - наконечниками. Під болт обов'язково підкладають шайбу. Вводи повинні бути окінцьовані чопами. У виробничих і тваринницьких помешканнях металевий корпус щитка заземлюють за допомогою спеціального затискача.

Щитки утопленої конструкції встановлюють у спеціально залишених для них нішах і кріплять на неоштукатуренных стінах так, щоб їхня зовнішня панель була заподлицо з остаточно обробленою поверхнею стінки. Підводка проводів до них виконується також приховано. Щитки прислонного типу кріплять шурупами кдеревянному або цегельному (за допомогою заставних деталей) підставі стіни. Освітлювальна електропроводка в таких помешканнях може бути виконана вікрито і приховано.

Щитки навісної конструкції у виді ящиків і шаф постачаються спеціальними петлями, за допомогою котрих їх навешивают на штирі, укручені в дерев'яну підставу, або умуровані цементним розчином у цегельну стіну, або приварені до металевих конструкцій. У сільських одно- і двоквартирних житлових будинках встановлюють однофазні одно- або двугрупові щитки.

Вступні проводи у виробничих помешканнях підключають до верхніх губок рубильників або інших апаратів, що відключають, установлених на вступних щитках. У майстерні ввод від повітряних ліній або безпосередньо від споживчих підстанцій можуть виконуватися кабелем, прокладеним у землі. У помешкання кабель заводять через фундамент у сталевій трубі безпосередньо в щит.

Щитки різноманітних типів (ЩС, Щ, ЩО й ін.), котрі не мають великих конструктивних відмінностей. Панель щитка може бути сталевою або пластмасовою розміром 360Х170 мм. Штампований каркас щитка має глибину 27 мм. У верхній частині панелі встановлюють автоматичні вимикачі або запобіжники для захисту внутрішньої мережі від перевантажень і коротких замикань. Встановлені на металевій панелі щитка автоматичні вимикачі або запобіжники закривають поверх металевою кришкою з отворами для ручок керування і пробок запобіжників. Під автоматичними вимикачами або запобіжниками до щитка трьома гвинтами кріпиться однофазний лічильник електричної енергії. У щитку під лічильником є чотири отвори діаметром 8 мм, що обрамлені пластмасовими чопами для охорони ізоляції проводів від ушкоджень.

Монтаж проводів виконується з оберненої сторони панелі. Груповий щиток монтують після пристрою вводу і виконання внутрішньої електропроводки в такій послідовності: вигвинчують пробки, знімають захисну кришку з запобіжників або автомата, відгвинчивают кріпильні карболітові каблучки і знімають захисні кришки з запобіжників. Всі деталі оглядають і, переконавшись у відсутності ушкоджень, приступають до монтажу.

Поверх щитка є чотири заводські позначки, одну з котрих відчиняють для вводу проводів кімнатної електропроводки. Два одножильних проводи з попередньо надягнутими ізоляційними трубками окінцьовують кільцем і підключають до нижніх затискачів запобіжників.

Другі кінці їх виводять на особову панель через другий і четвертий отвори в щитку для підключення до лічильника. Проводи вводу виводять через перший (фазний) і третій (нульовий) отвори.

У такому виді щиток установлюється на опорній підставі вертикально по схилі так, щоб закривалися вступні чопи, і кріпиться трьома шурупами. Відрізають надлишки проводів електропроводки, надівають ізоляційну трубку, зачищають кінці жил, окінцьовують кільцем, вводять у відкритий отвір у щитку і підключають до верхніх затискачів запобіжників. На затискачі запобіжників установлюють захисні кришки, кріплять їх гвинтовими пластмасовими шайбами, закривають металевою захисною кришкою і ввинчивают пробки. Проводи на щитку загинають нагору, обрізають на рівні горизонтальних шліців для кріплення лічильника і знімають з кінців жил ізоляцію на довжину 20...25 мм. Викруткою послабляють затискачі на колодці затискачів, вводять у них кінці проводів і знову притискають. Лічильник кріплять до щитка трьома гвинтами і закривають кришкою колодку з’єднань.

3 Монтаж приладів урахування електричної енергії

У електроустановках промислової частоти току електрична енергія враховується одно- і трифазними лічильниками індукційної системи. Урахування електричної енергії, споживаної однофазними приймачами (наприклад, електричними лампочками, побутовими приладами й ін.), виконується одноелементними лічильниками, а споживаної трифазними приймачами із симетричним навантаженням (наприклад, трифазними електродвигунами) - двухелементними, що мають загальний рахунковий механізм (рисунок 3).

У чотирьохпроводних мережах трифазного току з нерівномірним навантаженням фаз електрична енергія враховується за допомогою трьохелементних лічильників, що мають один рахунковий механізм (рисунок 4).

Послідовні обмотки лічильників розраховані на роботу в мережі, струм якої не перевищує 5 А (можуть застосовуватися лічильники для прямого вмикання в мережу і на великі значення струмів). Звичайно при струмах, великих 5 А, лічильники включають через трансформатори току (наприклад, 10/5; 30/5; 50/5 А и т. д.). Рівнобіжні обмотки лічильників розраховані на роботу в мережах напругою 127, 220 або 380 В. При більшій напрузі їх включають через трансформатори напруги (наприклад, 6000/100; 10000/100 Виє. д.).

Лічильники можуть застосовуватися тільки для стаціонарного монтажу в закритих легкодоступных помешканнях, що не містять агресивних парів і газів, при температурі повітря від 0 до 40°С і відносної вологості не більш 80%. Їх установлюють на стінах або щитах, не схильних вібрації, на висоті 0,8...1,7 м від статі. У помешканнях, де можливі забруднення або механічні ушкодження, або в місцях, доступних для сторонніх осіб (сходові клітини, проходи у виробничих помешканнях і т.п.), вони повинні встановлюватися в захисних шафах.

Лічильник кріплять трьома гвинтами (одним поверх і двома зі сторін) на рівній підставі вертикально так, щоб ріг відхилення не перевищував 1кут.

Підключення лічильників у мережу роблять відповідно до прийнятої схеми (на внутрішній стороні кришки затискної коробки), дотримуючи послідовність фаз» При цьому дуже важливо створити надійний контакт що приєднуються проводів і заземлення, що необхідно виконувати в помешканнях із підвищеною небезпекою й в особо небезпечних помешканнях. Проводи до розрахункових лічильників не повинні мати з'єднань.

Рисунок 1 -  Схема електрична принципова підключення лічильника

 

Підключення лічильників у мережу роблять відповідно до прийнятої схеми (на внутрішній стороні кришки затискної коробки), дотримуючи послідовність фаз» При цьому дуже важливо створити надійний контакт що приєднуються проводів і заземлення, що необхідно виконувати в помешканнях із підвищеною небезпекою й в особо небезпечних помешканнях. Проводи до розрахункових лічильників не повинні мати з'єднань.

Якщо до одному фидеру залучені побутові і виробничі навантаження, то для урахування електричної енергії на виробничі потреби встановлюють окремо лічильники у виробничих помешканнях або на вступній опорі повітряної лінії 0,4 кВ, або на найближчій опорі до групи помешкань у металевому ящику, зсередини утепленому войлоком. Ящик кріплять на опорі на висоті 2,5 м над рівнем землі. Ізольованого проводи від що підводить і відходить лінії до ящика урахування прокладають у двох сталевих трубах, поверх загнутих на 180  для захисту від влучення в них вологи. З обох кінців труби окінцьовують чопами і заземлюють.

 

Поиск

Календарь
«  Июнь 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Архив записей

заработок

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

счетчик

Copyright MyCorp © 2017Сделать бесплатный сайт с uCoz