сайт для студентов

Відкрита електропроводка

miliarder — Sun, 11 Sep 2011 07:01:32 GMT

Відкрита електропроводка – проводка, яка прокладена по поверхні стін, стель, по фермах і інших будівельних елементах будинку і споруджень, по опорах і т п.

Загальні відомості - відкриті електропроводки усередині помешкань

Відкриту прокладку незахищених ізольованих проводів необхідно виконувати:

- безпосередньо по основах, на роликах, ізоляторах на тросах і лотках:

а) при напрузі вище 42 В в приміщеннях без підвищеної небезпеки і при напрузі до 42 В в будь - яких приміщеннях - на висоті не менше 2 м від рівня підлоги або площадки обслуговування;

б) при напрузі вище 42 В в приміщеннях із підвищеною небезпекою й особо небезпечних - на висоті не менше 2,5 м від рівня підлоги або площадки обслуговування.

Дані вимоги не поширюються на спуски до вимикачів, розеток, пусковим апаратам, щиткам, світильникам, які установлені на стіні.

У виробничих приміщеннях спуски незахищених проводів до вимикачів, розеток, апаратів, щиткам і т. п. повинні бути захищені від механічних ушкоджень до висоти не менше 1,5 м від рівня підлоги або площадки обслуговування.

У побутових приміщеннях промислових підприємств, у житлових і суспільних будинках зазначені спуски дозволяється не захищати від механічних впливів.

У приміщеннях, доступних тільки для спеціально навченого персоналу, висота розташування відкрито прокладених незахищених ізольованих проводів не нормується.

Якщо незахищені ізольовані проводи перетинаються з незахищеними або захищеними ізольованими проводами з відстанню між проводами менше 10 мм, то в місцях перетинання на кожний незахищений провід повинна бути накладена додаткова ізоляція.

При перетинанні з гарячими трубопроводами проводи і кабелі повинні бути захищені від впливу високої температури або повинні мати відповідне виконання. У місцях проходу проводів і кабелів через стіни, міжповерхові перекриття або виходи, необхідно забезпечувати можливість заміни електропроводки. Для цього прохід повинний бути виконаний у трубі, короби, прорізі и т п. З метою запобігання проникнення і скупчення води і поширення пожежі в місцях проходу через стіни, перекриття або виходу назовні варто замазувати зазори між проводами, кабелями і трубою (коробом, прорізом и т п.), а також резервні труби (короба, прорізи и т п.).

При прокладці незахищених проводів на ізолюючих опорах проводи повинні бути додатково ізольовані (наприклад, ізоляційною трубою) у місцях проходів через стіни або перекриття

Монтаж проводок всередені приміщень

miliarder — Sun, 11 Sep 2011 06:47:07 GMT

Монтаж проводок всередені приміщень

Тросові електропроводки

Тросові електропроводки виконують спеціальними тросовими проводами або неброньованими захищеними кабелями і ізольованими проводами.

Тросові провода: АРТ, АВТ, АВТУ, АВТО, АВТВУ. У якості несучого троса застосовують сталевий оцинкований низько вуглецевий дріт діаметром 5- б мм або катанку діаметром 6-8 мм, покриту прошарком полівінілхлоридного пластикату або лакофарбове покриття, яке має стійкість до впливу навколишнього середовища. Покриття катанки полівінілхлоридного пластикатом і фарбування лаком К-95 роблять на спеціальних технологічних лініях у МЕЗ.

Кінцеві кріплення тросової проводки до будівельних конструкцій і стін виконують за допомогою анкерів К675. К809Б, що закріплюються до основ прохідними болтами, розпірними дюбелями, приварюванням до заставних деталей, а до металевих ферм за допомогою сережки К 1016. Проміжні кріплення тросової проводки який варто сполучати з крюком установки коробок, світильників, роблять на вертикальних підвісках із сталевого оцинкованого дроту діаметром 1,5-2 мм або безпосередньо за допомогою охватних конструкцій, гаків, шпильок і сережок, що закріплюються в щілинах між кутками нижнього пояса ферм або плитами перекриттів. Для запобігання розкачування тросових проводок установлюють розтяжки з кріпленням у місцях вертикальних підвісок, число яких визначається проектом.

Для з'єднання проводів і кабелів тросових лінії і виконання відгалуження до світильників у залежності від навколишнього середовища і виконання проводки застосовують коробки пластмасові відгалуженні КОР-73, пилонепроникні У409, пилонепроникні КОС1 для рознімного (штепсельного) приєднання світильників КОС2 для приєднання під гвинт без розрізування магістрального кабелю, а також спеціальні металеві коробки, що випускаються заводами для монтажу тросових проводок.

У порівнянні з іншими способами монтажу тросові проводки мають такі переваги: просте і надійне кріплення до будівельних основ (конструкцій) при обмеженій кількості заставних частин на одиницю довжини; можливість підвіски лінії на будь-якій висоті; простота демонтажу і переносу лінії; роботи з прокладки таких ліній можуть виконуватися незалежно від стана будівельної готовності об'єкта. Недоліками тросових електропроводок у порівнянні з іншими видами є менша захищеність від механічних ушкоджень і складність її пристрою в кранових прольотах цехів при обмеженості вільного простору між нижнім поясом ферм і мостових кранів.

Електропроводки на лотках і в коробах

miliarder — Sun, 11 Sep 2011 06:45:44 GMT

Електропроводки на лотках і в коробах

застосовують для відкритої прокладки магістральних і групових ліній у ремонтних майстернях, кормоцехах і інших виробничих приміщеннях. Впровадження таких електропроводок сприяє економії праці і матеріалів.

Проводи і кабелі маркірують на початку і наприкінці лотків, коробів, на поворотах траси, на відгалуженнях і в точках підключення до устаткування. Занулення лотка і короба виконують на початку і наприкінці магістралі, а також додатково на усіх відгалуженнях.

Монтаж електропроводок у коробах

Сталеві короба застосовують у приміщеннях замість сталевих труб для відкритої і схованої прокладки проводів і кабелів що харчували і групових освітлювальних і силових мереж. Відкрита прокладка сталевих коробів із безпосередньо єдиним кріпленням до неспаленого і важко спаленним основам і опорним конструкціям припускається в сухих, вологих, жарких і вогненебезпечних умовах.

Монтаж електропроводок на лотках

Лотки застосовують тільки в обґрунтованих випадках для відкритої прокладки проводів і кабелів, які живлять групові і освітлювальні мережі. Прокладка електропроводок на лотках припускається в сухих, сирих і жарких приміщеннях, а також у вогненебезпечних приміщеннях, де згідно чинних правилах проводка в сталевих трубах не обов'язкова. Застосування лотків підвищує індустріалізацію робіт, знижує витрату дефіцитних сталевих труб, істотно полегшує експлуатацію мереж. У разі потреби проводів або кабелі можуть бути легко демонтовані, швидко замінені іншими, при цьому можуть бути змінені не тільки кількість, перетин і марки останніх, але і їхня траса. Для монтажу освітлювальних мереж застосовують лотки сталеві типу НЛ5 і НЛ10 шириною 50 і 100 мм. Окремі лотки і лоткові магістралі розташовують на висоті не менше 2 м від рівня підлоги, при установці на стінах і 2,5 м при установці під перекриттями. У електротехнічних, а також у приміщеннях що обслуговуються спеціально навченим персоналом, висота установки лотків не нормується.

При перетинанні трубопроводів лотки встановлюють із таким розрахунком, щоб відстань від трубопроводів до найближчого кабелю або проводи було не менше 50 мм, а при перетинанні трубопроводів із пальними рідинами і газами-не менше 100 мм. При прокладці лотків паралельно трубопроводам ці відстані повинні бути відповідно 100 і 250 мм.

Лотки можна прокладати впритул до будівельних основ, на збірних кабельних конструкціях із кріпленням до полків спеціальними притискачами та на інших опорних конструкціях, що виготовляються в майстерних. Відстані між точками кріплення повинні бути не більш 2 м. Опорні конструкції і кронштейни для прокладки лотків закріплюють до будівельних основ пристрілюванням будівельно-монтажними пістолетами, розпірними дюбелями або приварюванням до заставних деталей і металевих конструкцій. Пучки проводів і кабелів скріплюють бандажем із перфорованої монтажної стрічки ЛМ із кнопка - ТН. Відстань між бандажами на горизонтальних прямолінійних ділянках траси повинно бути не більш 2 м, а на вертикальних-не більш 1 м. Для кріплення окремих кабелів і проводів, а також пучків до лотків використовують сталеві скобки, монтажну стрічку ЛМ із кнопками й інші кріпильні вироби. Відстані між точками кріплення повинні вставляти: при установці лотків у вертикальній площині і при розташуванні плашмя на опорних поверхнях - не більш 1 м, на прямих ділянках траси при горизонтальній установці лотків кріплення одиночних кабелів і проводів, а також пучків не потрібно. У місцях повороту траси або відгалуження для усіх випадків припинення лотків проводу і кабелі закріплюють на відстані не більш 0,5 м до і після повороту або відгалуження. З'єднання елементів лотків по всій трасі виконують за допомогою стандартних різьбових кріпильних виробів, що забезпечує надійний контакт і безперервність електричного зв'язку. Тому лоткові магістралі можуть використовуватися в якості заземлюючих провідників. Для заземлення кожну магістраль приєднують сталевою смугою до мережі заземлення або зануленню двох точках із протилежних сторін магістралі додатково на кінці кожного відгалуження. Для прокладки лотків і кріплення проводів і кабелів у залежності від траси використовують переставні східці, східці-драбини, підіймачі «Темп», у просторі між ферм - мостові крани або гідропідйомники.

Прокладка проводів на ізолюючих опорах

miliarder — Sun, 11 Sep 2011 06:44:13 GMT

Прокладка проводів на ізолюючих опорах

(роликах і ізоляторах)

У промислових спорудженнях і приміщеннях сільськогосподарського призначення проводки на ізоляторах в основному застосовуються для ліній загального освітлення, що прокладаються уздовж і поперек будівельних ферм. У невиробничих приміщеннях відкриті проводки на роликах і ізоляторах застосовуються в підвалах, душових і на горищах. Гаки з ізоляторами закріплюють тільки в основній будівельній основі, а ролики для проводів перерізом до 4 мм² включно можливо кріпити по штукатурці або обшивці дерев'яних будинків. У кутах помешкань ролики й ізолятори встановлюють на відстані від стель або суміжних стін, рівній полутора - двократній висоті ролика або ізолятора. На такому ж відстані від проходів через стіни розташовують кінцеві ролики й ізолятори.. При всіх засобах кріплення ізолятори повинні встановлюватися юбками униз, щоб у них не збиралась пилюка і волога.

Кріплення ізоляторів на гаках, якорях, полу якорях і штирях роблять за допомогою клоччя (паклі), джгута або пеньки, які просочені оліфою з тертим суриком, а також заливанням сіркою або замазкою із портландцементу. Останнім часом для армування штирьових ізоляторів широке поширення одержали поліетиленові ковпачки. Перед насадкою на гак або штир поліетиленові ковпачки занурюють у нагріту до 80—90°С воду на 5-7 хв. Нагрітий ковпачок насаджують на гак або штир легкими ударами дерев'яного молотка, на котрий потім вручну накручують ізолятор до упору.

Прокладка ізольованих проводів на ізоляторах по підготовленій трасі укладається з ряду послідовно виконуваних монтажних операцій:

заготівлі кінців проводів, їхньої прокладки і кріплення до ізоляторів із виконанням відгалужень і з'єднань. Проводи перерізом до 10 мм² натягають вручну, проводи більших перерізів - поліспастами (вантажними блоками). На проміжних ізоляторах проводи вкладають на шейках або на голівках; кутових - тільки на шейках; на кінцевих, якщо лінія закінчується без запровадження в апарати або прилади, замість прив'язки припускається пристрій заглушок.

Прокладка проводів та кабелів на сталевих смугах

miliarder — Sun, 11 Sep 2011 06:43:07 GMT

Прокладка проводів та кабелів на сталевих смугах

У якості несучих сталевих смуг застосовують: смуги монтажні перфоровані К200 і стрічки сталеві шириною 16 мм, товщиною 0,8 мм, стрічку гаряче - або холоднокатану стандартну, шириною 20...30 мм, товщиною 1,5...3 мм, оцинковану або пофарбовану.

Кріплення смуг і стрічок роблять упритул до основи по всієї довжині траси, за винятком кутів повороту. Відстань між точками кріплення смуги до основи повинна бути не більш 0,8...1,0 м, а від кінців лінії – 50...70 мм.

По цегельним і бетонним основам смуги кріплять сталевими дюбелями-цвяхами, що забиваються будівельно-монтажними пістолетами ПЦ-52 (дюбеля для цегли, бетону та металу) або піротехнічною оправкою ОДП-6 (дюбеля ДГП). При наявності в смузі отворів можливо також кріплення шурупами на розпірних пластмасових дюбелях.

Рисунок 1 - Кріплення кабелів на металевих смугах і стрічках: 1 - смуга;

2 - дюбель-цвях; 3 - кабель; 4 - смужка з пряжкою.

До металевих конструкцій і заставних деталей смуги кріплять електрозварюванням в окремих точках. Допускається замість смуги або стрічки застосовувати сталевий гарячекатаний оцинкований або пофарбований дріт (катанку) діаметром 5-8 мм. Кріплення кінців дроту до основи виконують за допомогою кінцевих анкерних платівок пристрілюванням або приварюванням до металевих заставних деталей і конструкцій.

По підготовленій трасі вимірюють довжину окремих ділянок проводки і роблять заготівлю проводів і кабелів відповідної довжини з запасом для запровадження в коробки і електроустановочні вироби. Мірні відрізки кабелю прокладають по трасі, пропускають через проходи і закріплюють смужками К404, К405 із пряжками К407 або смужками-пряжками К395 і вводять у з’єднувальні коробки, установлені при першій стадії монтажу під час підготування траси.

Сталеві смуги і дріт (катанка) підлягають обов'язковому заземленню або зануленню, крім смуги і дроту, по яким прокладені кабелі з заземленої або зануленою металевою оболонкою або бронею. З метою скорочення трудовитрат монтаж електропроводок рекомендується виконувати індустріальними методами з попередньою заготівлею сталевих смуг із приварюванням бандажних смужок у МЕЗ.

Прокладка проводів і кабелів на натягнутому сталевому дроті (струні)

Дротом як несучим елементом електропроводки називається сталева проволока або сталевий канат, натягнутий у повітрі, необхідний для підвісу до них проводів, кабелів або їх пучків.

Струною як несучим елементом електропроводки називається сталева проволока, натягнута впритул до поверхні стіни, стелі і т. і., необхідна для кріплення до неї проводів, кабелів чи їх пучків.

Дротовими називають електропроводки, вироблені спеціальними дротовими, захищеними та незахищеними ізольованими проводами і неброньованими кабелями, підвішеними до натягнутого сталевого дроту.

Головною перевагою дротових електропроводок є простота вироблення і висока індустріалізація монтажу. Тут відпадає необхідність в проведенні великого об'єму пробивних робіт для встановлення крепіжних деталей, знижуються трудові витрати і вартість монтажу.

Дротові електропроводки широко використовуються для проведення освітлення в типових тваринницьких і пташиних приміщеннях з залізобетонним перекриттям, в приміщеннях з високою стелею, під навісами в зерносушильних пунктах, в закритих і відкритих складських приміщеннях, на стоянках транспорту, естакадах, спортивних майданчиках і т. і. Найчастіше їх розміщують під перекриттям вздовж приміщення по лініях розміщення світильників. Також дротові електропроводки розміщують вздовж стін з'єднувальних коридорів тваринницьких приміщень, блоків теплиць паралельно іншим інженерним комунікаціям. Вони можуть використовуватись для підключення до джерела різноманітних електроприймачів.

Монтаж дротових електропроводок проводять у дві стадії. На першій стадії монтажу проводять всі підготовчі роботи. Просвердлюють в дерев'яних чи цегляних стінах (в останніх можуть пробивати) крізні отвори для вводу проводів живлення, для установки анкерів або натяжних крюків в протилежних кінцях приміщення. Встановлюють і закріплюють закладні деталі і крепіжні конструкції для установки групових щитків, вимикачів, штепсельних розеток, проміжного кріплення дроту до балки чи перекриттю. Закріплюють на стінах анкери або натяжні крюки.

Рисунок 2- Відгалуження від проводу АРТ в коробці У245: 1 - дротова коробка У245; 2 - скоба; 3 - відгалужу вальні затискачі для дротів; 4 – гвинт заземлення; 5 - гнучкий перемикач; 6 - відгалуджувальний затискач на дроті; 7 - дріт.

Для дротових електропроводок краще використовувати спеціальні дротові проводи АРТ, АВ'ГВ, АВТВУ. В тваринницьких приміщеннях і птахофермах зручним є дротовий провід АВТВУ. Дріт і струмоведучі жили ізольовані уособлено полівінілхлоридним пластикатом, а потім звиті. В приміщеннях без агресивного середовища для дротових електропроводок вигідно використовувати спеціальні відгалуджувальні коробки, котрі штампують із листової сталі товщиною З мм. В коробці закріплена сталева планка, котра знизу має крюк, а зверху - отвір для вертикального кріплення дротового проводу. Крюк погрібний для підвіски світильника. Коробка має пристрій для закріплення тросу. Технологія виконання дротової електропроводки на стенді в залежності від типу відгалуджувальних коробок , марки проводу або кабелю може дещо змінюватись.

Монтаж освітлювальної дротової електропроводки часто виконують незахищеними ізольованими проводами (наприклад АПВ). котрі кріплять пучком до дроту або сталевої проволоки, захищеної полівінілхлоридним пластикатом, через 200...300 мм за допомогою бандажів із перфорованої полівінілхлоридної стрічки та кнопок. В усіх випадках кріплення до дроту неброньованих кабелів і незахищених проводів відстань між бандажами не повинна перевищувати 0.5 м. До дроту кріплять також і відгалуджувальну пластмасову коробку. В неї вводять магістральні проводи і відгалуження до світильника. Останній кріплять також до дроту. В коробці кінці проводів з'єднують згідно схеми найчастіше зварюванням. Місця з'єднання проводів ізолюють шляхом натягнення на них ізолюючих ковпачків або ізоляційною стрічкою.

Кінці проводів вкладають в коробку і зачиняють кришкою. Металеві корпуса світильників приєднують до нульового захисного проводу (якщо корпуса світильників металеві).

На другій стадії електромонтажних робіт прокладають проводи або кабель від вводу до групового щитка і від групового щитка до дротової електропроводки, встановлюють щиток, підключають до нього вхідні і вихідні проводи. Дротову електропроводку, зібрану на стенді, розкатують вздовж приміщення і на обох кінцівках роблять петлі. Одну петлю зачіпляють за анкер, закріплений на стіні, а іншу - за натяжну муфту. За допомогою блоків дріт натягують і зачіпляють за другий анкер на протилежній стіні приміщення. При великих прольотах дротову заготовку тимчасово закріплюють на висоті 1.5 м для правки та позбавлення дефектів, що виникли при перевезенні. Остаточно дріт натягують за допомогою натяжної муфти і в визначених точках підвішують до стелі. Стріла провису дроту в проміжках між кріпленнями регулюється від 1/40 до 1/60 довжини прольоту (в прольоті 6 м стріла провису має складати 100... 150 мм, а в прольоті 12 м- 200...250 мм). Зусилля натягу дроту не повинно перевищувати 10% від допустимого для даного типу дроту. Зрощувати дріт в прольоті не дозволяється.

Для попередження розкачування проводок в точках підвісу встановлюють розтяжки. В місцях переходу з дроту па стіну проводи не повинні відчувати механічних навантажень.

В промислових сухих та вологих приміщеннях сталевий дріт дозволяється використовувати в якості нульового робочою проводу, якщо його провідність складає не менше 50% провідності фазного проводу.

Па лініях з нульовим проводом несучий дріт приєднують до нульового проводу гнучкою мідною перемичкою перерізом 2.5 мм², а на лініях з ізольованою нейтраллю його приєднують до шини, з'єднаної з контуром заземлення. Не дозволяється використовувати дріт в якості заземлюючого провідника.

Сталевий несучий дріт з обох кінців приєднують до нульового захисного проводу, а електропроводку приєднують до мережі живлення.

В патрони світильників вкручують лампи і випробовують робочу електропроводки. При нормальній роботі всіх світильників вкручують скляні ковпаки.

Рисунок 3 - Дротова проводка кабелем або захищеним проводом: 1 - дріт; 2 - кабель або захищений провід; 3 - смуга - пряжка; 4 - відгалуджувальна коробка з сальниковими проводами; 5 - основа для кріплення дроту, коробки і світильника; 6 - світильник.

Якщо освітлення виконується газорозрядними лампами, тоді світильники до дроту або стелі підвішують безпосередньо в приміщеннях і зразу ж підключають до магістральної електропроводки в відгалуджувальних коробках за допомогою гвинтових затискачів.

При відсутності спеціальних проводів дротові електропроводки можуть виконуватись неброньованими кабелями АВРГ, АНРГ, АВВГ, АПВГ або незахищеними ізольованими проводами АПВ, АПР, АПРТО та інші (в тваринницьких приміщеннях і птахофермах - тільки АПВ), котрі кріплять до сталевого дроту діаметром 3...6.5 мм, сталевої оцинкованої або гарячекатаної проволоки з лаковим покриттям діаметром 5...8 мм.

Струною як несучим елементом електропроводки називається сталева проволока, натягнута впритул до поверхні стіни, стелі і т.п. призначена для кріплення до неї проводів, кабелів або їх пучків. Прокладку захищених проводів і кабелів по будівельним основам використовують в промислових приміщеннях. Проводи і кабелі прокладають безпосередньо по поверхні стін на струнах (рис 2.4).

При прокладці проводів і кабелів на струнах значно трудоємні діропробивні роботи та кількість крепіжних виробів.

Рисунок – 4 Прокладка на струні: 1,2 - кабель; 3 - бондажна смуга - пряжка; 4 - струна; 5 - кінцеве кріплення струни; 6 - скоба.

В якості несучих конструкцій використовують монтажні перфоровані стрічки і стрічки шириною 16 мм і товщиною 0,8 мм. гарячекатану або холоднокатану стрічку шириною 20-30 мм і товщиною 0,8-1,5 мм.

В якості несучої струїш використовують оцинковану проволоку діаметром 3-4 мм, яку натягують впритул до основи і закріплюють по кінцям натяжними пристроями або без них. Натяжні пристрої встановлюють на відстані не більше ніж 40-60 м відповідно для проволоки діаметром 3-4 мм, а проміжні кріплення струни встановлюють на відстані 3-4 м.

Рисунок 5 - Струнна проводка: 1 - струна; 2 - 3 - кріплення струни.

Прокладку проводів і кабелів на струнах роблять по бетонним, цегельним, керамічним та металевим основам у цехах, службових приміщеннях, коридорах і підвалах виробничих будинків. У якості несучої струни застосовують сталевий оцинкований дріт діаметром 2-3 мм. Діаметри струн, відстані між кінцевими і проміжними кріпленнями й інші конструктивні елементи освітлювальних електропроводок вибирають у залежності від перерізу проводів і кабелів. У якості кінцевих натяжних кріплень застосовують спеціальні струнні анкери або натяжні муфти. Кріплення струнних проводок до будівельним основам виконують сталевими дюбелями-цвяхами, що забиваються будівельно-монтажними пістолетами, дюбелями типу ДГР (крім оштукатурених основ), що забиваються ручними оправленнями, або шурупами на пластмасових розпірних дюбелях.

Рисунок 6 - Дротова електропроводка: а) загальний вид: б) кріплення дроту через натяжну муфту: в) кріплення дроту: 1 - несучий дріт; 2 -3 - натяжна муфта: 4 - анкер: 5 - відгалуження від магістралі заземлення: 6 - дюбель типу ДГ; 7 — гайка; 8 - шайба.

Проводи і кабелі кріплять безпосередньо до струни металевими смужками з пряжками, смужками-пряжками, перфорованою монтажною стрічкою ЛМ із полівінілхлоридного пластика з кнопками; відстань між точками кріплення 500 мм.

Освітлювальну арматуру кріплять безпосередньо до перекриття або основи із застосуванням спеціальних кріпильних виробів. У випадку збігу кріплення підвісної арматури може бути сполучене кріплення з проміжним або анкерним кріпленням струни. Освітлювальну арматуру масою до 20 кг дозволяється закріпляти безпосередньо на струні діаметром не менше 3 мм. Струнні електропроводки повинні бути заземлені в двох точках (на кінцях лінії). Використання струн у якості заземлюючих провідників, не припускається.

З метою зниження трудових витрат і підвищення рівня індустріалізації струнні проводки рекомендується заготовлювати на технологічних лініях у МЕЗ і в скомплектованому виді поставляти на об'єкт. Найбільше поширення одержали два засоби заготівлі струнних проводок:

· окремими ділянками з закріпленими на струнах проводами і кабелями, відгалуженими коробками, відгалуженнями невеличкої довжини до світильників, вимикачами і розетками;

· роздільна заготівля струн з анкерними кріпленнями і вузлів електропроводки без кріплення до струни разом з відгалужувальними коробками і відгалуженнями з залученими вимикачами, розетками й освітлювальною арматурою без скла.

Заготовлені струнні проводки доставляються на об'єкти в бухтах діаметром не менше 1,5 м.

Прокладка проводів та кабелів на сталевих смугах

miliarder — Sun, 11 Sep 2011 06:40:37 GMT

Прокладка проводів та кабелів на сталевих смугах

Рисунок 1 - Кріплення кабелів на металевих смугах і стрічках: 1 - смуга;

2 - дюбель-цвях; 3 - кабель; 4 - смужка з пряжкою.

Монтаж проводок всередені приміщень Тросові електропроводки Тросові електропроводки виконують спеціальними тросовими проводами або неброньов

miliarder — Sun, 11 Sep 2011 06:38:55 GMT

Монтаж проводок всередені приміщень

Тросові електропроводки

Відкрита електропроводка

miliarder — Sun, 11 Sep 2011 06:38:11 GMT

Загальні відомості - відкриті електропроводки усередині помешкань

Відкриту прокладку незахищених ізольованих проводів необхідно виконувати:

- безпосередньо по основах, на роликах, ізоляторах на тросах і лотках:

Вибір автоматичного вимикача

miliarder — Sun, 11 Sep 2011 06:37:12 GMT

Вибір автоматичного вимикача

1. Номінальний струм теплового розчіплювача автоматичного вимикача I _{н. розч}. для захисту від перевантаження приймають за умовою:

I_{н. розч}. I _д.тр. ;

2. Струм вставки теплового розчіплювача з регульованою оберненою залежною від струму характеристикою приймають за умовою:

I_{в. розч}. 1,25 I _д.тр_..

3. Струм вставки електромагнітного розчіплювача:

I_{в. розч.} (1,4…1,5) I _макс. (

де I_у.е. - струм спрацьовування електромагнітного розчіплювача, (технічні дані

Наприклад, струм вставки спрацьовування в зоні короткого замикання автоматичного вимикача серії АЕ2000 дорівнює 12 I_{н. розч.} – де I_{н. розч}. - номінальний струм розчіплювача.

4. Визначають тип автоматичного вимикача та його номінальний струм:

I_{н. ав}. I_{н. розч}.

Вибір автоматичних вимикачів виконується за умовами

miliarder — Sun, 11 Sep 2011 06:33:45 GMT

Вибір автоматичних вимикачів виконується за умовами

1 По типу або серії

2 По номінальній напрузі

3 По номінальному струму

4 По номінальному струму теплового розчіплювача з умов:

- для мережі з асинхронним двигуном при наявності регулювання струмів уставки теплового розчіплювача з послідуючим регулюванням струму уставки.

- для асинхронного двигуна з довготривалим режимом роботи та легкими умовами пуску (t = 5…10 c)

- для асинхронного двигуна з довготривалим режимом роботи та важкими умовами пуску (t > 40c)

(

По струму відсічки електромагнітного розмикача

де - розрахунковий пусковий струм в мережі

5 По ступеню захисту, кліматичному виконанню та категорії розташування.

Вибір електромагнітних пускачів виконується за наступними умовами

1 По типу або серії

2 По напрузі

3 По номінальному стуму неспрацьовування теплового реле серії РТЛ або РТТ

4 По номінальному струму

5 По напрузі втягування котушки електромагнітного пускача.

6 По кількості допоміжних контактів.

7 По ступеню захисту, кліматичному виконанню і категорії розміщення

Приклад вибору апаратури для керування електродвигуном серії 5А80МВ2 Р_н= 2,2 кВт; І_н = 4,8 А; U_н = 380 В; 0,81 ;;к_і = 6,5;

n_н = 2830 об./хв.

Обираємо електромагнітний пускач серії РТЛ з тепловим реле серії РТЛ: ПМЛ122102,,В, РТЛ101004,А, А.

6 Обираємо автоматичний вимикач серії ВА47-29М = 400 В, = 5А, = 6,5·4,8 = 31,2 А. Захисна характеристика класу С. По ступеню захисту – ІР20, кліматичному виконанню та категорії розташування УХЛ4.

Вибір пускозахисної апаратури

Для вибору і настроювання захисної апаратури потрібно мати дані:

I_н - номінальний струм електроустановки, що довгостроково діє по апаратурі захисту, А;

I_макс. - максимальний струм електроустановки, що короткочасно діє по апаратурі, А;

T_макс_.- тривалість дії максимального струму по апаратурі захисту, с.