Загальні питання монтажу електрообладнання

miliarder — Fri, 09 Sep 2011 16:23:56 GMT

Загальні питання монтажу електрообладнання

Принципова схема

На електричних принципових схемах елементи зображають у вигляді умовних графічних позначень. Умовні графічні позначення і лінії зв’язку розміщують так, щоб зображення зв’язків між елементами здійснювалось найкоротшими лініями при мінімальній кількості перетинів. При складанні схем фактичного розміщення окремих елементів не враховують, схему креслять без масштабу, компактно, так щоб була досягнута максимальна простота і зручність при читанні. Елементи на схемах можуть зображатися суміщеним або рознесеним способом. При суміщеному способі складові частини елементів або обладнання показуються в безпосередній близькості одна від одної, а при рознесеному – в різних місцях так, щоб окремі кола були найбільш наочними.

Правильне маркування - одне з основних умов монтажу. Без маркування не можна зрозуміти електротехнічні креслення. Неправильно виконана або неправильно поняті маркування залучить за собою неприпустимі або навіть небезпечні дії персоналу.

Електричні схеми рекомендується виконувати рознесеним рядковим способом. Силові кола на принциповій електричній схемі зображують товстими лініями (до 1 мм), а кола керування - у два рази тонше. Ділянки електричного кола, розділені контактами реле, котушками пускачів, резисторами і т.п. мають різне маркування. Ділянки, що сходяться в одному вузлі принципової схеми, маркуються однаково. Маркування складається з ряду послідовних чисел, а в необхідних випадках містить літерну або цифрову приставку. У схемах постійного струму ділянки позитивної полярності маркуються непарними числами, негативної полярності - парними. У схемах однофазного змінного струму ділянки кіл маркуються аналогічно колам постійного струму з додаванням індексу фази. Індекс фази А, В С або N потрібно писати перед цифровою частиною. Парні числа можуть присвоюватися ділянкам кола будь-якої фази або нулю.

В даний час на умовні графічні позначення існують основні стандарти: ГОСТ 2.722-68 - Машини електричні; ГОСТ 2.723-68 - Котушки індуктивності, дроселі, трансформатори, автотрансформатори; ГОСТ 2.727-68 - Розрядники, запобіжники; ГОСТ 2.728-74 - Резистори, конденсатори; ГОСТ 2.729-68 - Прилади електровимірювальні; ГОСТ 2.730-73 - Прилади напівпровідникові; ГОСТ 2.732-68 - Джерела світла; ГОСТ 2.747 - Розміри умовних графічних позначень.

У схемах трифазного змінного струму ділянки кіл маркуються без розподілу на парні і непарні з додаванням перед цифрами індексу фази. У одній і тій же схемі застосовують, як правило, декілька однотипних апаратів, і, щоб їх розрізняти їм необхідно присвоїти позиційне позначення.

Відповідно до ГОСТ 2.710-81, позиційне позначення - це умовне позначення, привласнене кожному елементу й пристрою, що входить до складу виробу, яке має інформацію про вид елемента /пристрою /, його порядковий номер серед елементів /пристроїв/ даного виду, і при необхідності, указівка про функцію, виконуваної даними елементами /пристроями/ у виробі.

Позиційне позначення елементів проставляється праворуч або над умовним графічним зображенням. Порядкові номери визначають, починаючи з одиниці в межах групи елементів, яким на схемі присвоєно однакове буквене позначення. (R1,R2,R3). Послідовність приймають у більшості випадків зверху вниз і в напрямку зліва направо.Таким чином, у першій частині позиційного позначення указують вид елемента. Вона повинна містити одну або декілька букв. Перша буква /обов'язкова/ указує вид елемента. Наприклад, до - реле, Н - пристрій сигнальний. Друга буква застосовується, якщо необхідно зазначити функціональне значення даного елемента. Проте указівка функції елемента не є обов'язковим. Наприклад, К - реле електротеплове, ТА - трансформатор струму. В другій частині позначення повинний бути зазначений порядковий номер елемента. Наприклад, К ,КК 2...КК 10 - електротеплове реле, трансформатори струму ТА1,ТА2...ТА12.Порядкові номера записуються звичайно, починаючи з 1,2,3,...10...20 і т.д. або 01,02,03..11.23 і т.д. Окремі елементи можуть мати кілька електричних контактів. Їх позначають через дві крапки цифрами (SB1:1, SB1:2, SB2:2). При однолінійному зображенні біля умовного позначення, що заміняє кілька однакових елементів, показують позиційне позначення всіх елементів. Якщо ці елементи знаходяться не у всіх колах, то праворуч позиційного позначення або під нив в квадратних дужках наносіть позначення кіл, в яких знаходяться ці елементи.

Рисунок 1 – Зображення елементів на електричних схемах:

- трилінійне;

- однолінійне.

Дані про елементи, що входять до принципової схеми, записують у таблиці переліку елементів. Його розміщують на першому аркуші схеми або у вигляді окремого документа.

Відповідно до ГОСТ 2.710-81 при побудові умовних позначень і маркуванню варто застосовувати прописні букви латинського алфавіту (українського алфавіту). У умовному позначенні висота букв і цифр повинна бути однакової висоти.

Таблиця 1 – Перелік елементів електричної схеми

Позиційне позначення	Назва	Кількість	Примітка
М1	Електродвигун АИР112В4СУ1 ТУ 16-535.571-84	1
QF	Автоматичний вимикач ВА14-26-14 ТУ 16-641.004-83	1	I_н =32 А U_н= 380 В
	Резистори
R1	МЛТ-0,5-300 кОм ГОСТ 2113-66	4

Найбільшу складність подає побудова схем внутрішніх з'єднань. Відповідно до ДСТУУ 2.702, на схемі внутрішніх з'єднань відбивають всі елементи, що входять до складу виробів у виді умовних графічних позначень, а пристрої - у виді прямокутників або зовнішніх обрисів.

Елементи, використовувані у виробі частково, на схемі, як правило, зображують цілком із указівкою задіяних і частин, які не задіяні, наприклад, усі контактні групи реле і т.п. Біля умовних графічних позначень елементів указують позиційні позначення, привласнені їм на принциповій схемі.

Розташування умовних графічних позначень елементів на схемі повинно, як правило, давати зразкове уявлення про їхнє дійсне розташування у виробі. Проводи, джгути, кабелі повинні бути, як правило, показані окремими лініями. Для спрощення нарису схеми припускається зливати окремі проводи, що йдуть на схемі в однім напрямку, у загальну лінію. При підході до контактів кожний провід зображують окремою лінією. Проводам, джгутам, кабелям також присвоюються порядкові номера, що записуються в кружках у розірваннях зображень кабелю біля обох кінців (дивися рисунок 1)

Припускають лінії, що зображують проводи, джгути, кабелі не проводити, а обривати їх поблизу місць приєднання. У цих випадках на схемі біля місць приєднання пишуть адреси прямої та зворотної адреси.

Приклад: По наявній принциповій схемі керування електричного водонагрівача (рисунок 2) скласти схему з'єднань.

SВ.1 і SВ.2 - кнопки "Пуск” і "Стоп”; КL - проміжне реле; QF- автоматичний вимикач; S - датчик температури; КМ - магнітний пускач; НL-сигнальна лампа

Рисунок 2 - Схема електрична з'єднань (частина схеми)

У схемі автоматичного керування використовують терморегулятор ТР-200. Максимальний струм контактів ТР-200 "У” складає 0,2 А. Тому, для посилення контактів температурного реле, в схемі використовують проміжне реле КL. При вмиканні автоматичного вимикача QF і натисканні кнопки SВ.1 замикається коло проміжного реле КL, яке своїм замикаючим контактом подає напругу на котушку магнітного пускача КМ, що замикає свої контакти. На електроди нагрівача подається напруга мережі. По досягненні заданої температури води розмикаються контакти терморегулятора S. При цьому коло котушки реле КL не отримує живлення, а його контакти розривають коло котушки пускача КМ. Процес нагрівання води припиняється.

На принциповій схемі друкують позиційні позначення, що використовуються при упорядкуванні монтажної схеми.

2.2 Порядок складання електричної схеми з'єднань

1. На наявній принциповій схемі зробити маркування всіх кіл (силових кіл і кіл керування).

2. Накреслити панель шафи керування, на якому розмістити всі необхідні апарати в зручної для монтажу послідовності. Апарати зображуються прямокутниками або зовнішніх обрисів, що повторює контури апарата.

3. На всіх апаратах відобразити точками вивідні клеми.

4. Клеми на апаратах необхідно пронумерувати арабськими цифрами або позначити їх, тому що вони позначені на реальних апаратах. З метою пояснення приналежності виводів окремих елементів апарата необхідно усередині прямокутників накреслити умовні графічні позначення цих елементів /котушок, контактів, нагрівальних елементів і т.д./.

5.З правої сторони або поверх усіх апаратів показати їхнє позиційне позначення, яке написане в кружечку (дивися рисунок 1). У чисельнику даного позначення потрібно написати порядковий номер апарата відповідно до його розташування на схемі з'єднань, а в знаменнику - позиційне позначення апарата відповідно до позиційного позначення його на принциповій схемі.

6. Накреслити лінії прокладки джгутів.

7. Накреслити лінії, що відходять від клем апаратів до джгутів.

8. На ділянці ліній, що відходять, від кожної клеми написати номер /позначення/ проводу відповідно до принципової схеми й адресу куди пішла або відкіля прийшов провід. Адреса складається відповідно до ДСТУУ 2.710. При цьому необхідно користуватися умовними позначеннями, які наведені в таблиці 2.

Наприклад, запис на ділянці проводу має вигляд 12 (+7:15) означає, що провід під номером 12 пішов за адресою до 7-го апарату і приєднаний на цьому апараті до 15-го контакту. При цьому варто пам'ятати, що до однієї клеми (затискачу) приєднувати можна не більш двох проводів.

Таблиця 2 Умовні позначення адресного маркування

Тип умовного позначення	Символ , що кваліфікує	Найменування
Позначення конструктивного розташування /місце розташування/	+	Плюс
Позиційне позначення	-	Мінус
Позначення електричного контакту	:	Двокрапка
Адресне позначення	( )	Круглі скобки

Рисунок 3 - Схема електрична принципова керування електродним

водонагрівачем

сайт для студентов

Загальні питання монтажу електрообладнання